Самураї – так називали раніше японських воїнів, які самовіддано захищали свою Батьківщину. Їхні найкращі якості – дисципліна, самозречення, бойове мистецтво на межі людських можливостей. Самурай - саме  так побратими назвали харків’янина, коли він прийшов добровольцем в АТО.
  Цей фільм про біль нашого земляка-бійця, який у 2014-2015 роках витримав пекло в гарячій точці – селищі Піски… Отримав понад вісім контузій, втратив здоров’я, а натомість – лише розчарування, діагноз ПТСР, нерозуміння оточуючих. Цей фільм – про сотні воїнів та їхні родини, про те, що сховано від загалу і про що не прийнято говорити. Колись цю тему зачепив німецький письменник Еpix Марія Ремарк у романі «На Західному фронті без змін» – як важко сприймати світ тим, хто повернувся з війни, продовжувати жити далі, насолоджуватися життям…З тією відмінністю, що в романі Ремарка війна скінчилася, а в Україні вона триває, і бійці знову і знову повертаються туди, на передову, адже просто фізично не можуть жити далі, наче нічого не відбувається.
  І хоча після перегляду у багатьох на очах з’явилися сльози, присутній у залі головний герой фільму, цей мужній, з відкритим поглядом чоловік сказав: «Не треба мене жаліти! Не треба з нас «робити» героїв! У кожної медалі є дві сторони…».
  Через брак фінансування фільм не можна буде показати в бібліотеці, але сподіваємося, що по завершені карантину, до нас, нашого музею АТО «Блокпост пам’яті. Харків» обов’язково завітає міцний кремезний чоловік із псевдо «Самурай».