Бібліовісті

Самурай

Подробности

Опубликовано 01.12.2020 18:24

  Бібліотека на Алчевських продовжує патріотичну роботу та збирає історії бійців-харків'ян для власного музею АТО «Блокпост пам’яті. Харків».
  Самураї – так називали раніше японських воїнів, які самовіддано захищали свою Батьківщину. Їхні найкращі якості – дисципліна, самозречення, бойове мистецтво на межі людських можливостей. Самурай – саме так побратими назвали харків’янина, коли він у 2014 пішов добровольцем в АТО.

Читати далі

Малюємо акварельними фарбами

Подробности

Опубликовано 24.11.2020 15:42

23 листопада у всьому світі відзначають Міжнародний день акварелі, започаткований з 1991 року мексиканським художником Альфредо Гуаті Рохо. Тож, на черговому занятті гуртка «Зумійко» саме цього дня ми опановували техніку малювання акварельними фарбами зимового пейзажу. І хоча за вікном сніг уже розтанув, на дитячих малюнках – справжня казка.

Всесвітній день дитини

Подробности

Опубликовано 25.11.2020 12:24

Ви знаєте, що були часи, коли дітей взагалі не сприймали як людей особливого віку — до них ставилися так, як до дорослих. Минуло не одне тисячоліття, поки людство зрозуміло, що діти потребують відмінного ставлення.

Лише в XVII-ХVШ ст. діти отримали належну увагу, бо раніше вони не мали ні дитячого одягу, ні дитячих іграшок чи книжок.
У середньовічній Німеччині слово «дитина» взагалі було синонімом до слова «дурень». Дітям було нелегко - не було законів, які оберігали б їхнє життя.
Довгі роки найрозумніші і найдобріші люди боролися за права дітей самотужки, і нарешті, у 1924 році, вони зібралися у місті Женеві, де прийняли перший документ про потреби дітей - Декларацію прав дитини.
Упродовж XX ст. було прийнято цілий ряд документів, спрямованих на захист дітей та дитинства.
Трохи історії
ООН - міжнародна організація, до якої входить більше, ніж 150 країн світу. Вона утворена в 1945 році. Це організація, яка приймає міжнародні закони за згодою держав і намагається контролювати їх дотримання, стежити за безпекою у світі і не допускати війни.

Рубрика «Літературна Україна: ексклюзивне інтерв’ю» - 20

Подробности

Опубликовано 23.11.2020 17:26

Ідея нової рубрики Харківської обласної бібліотеки для дітей «Літературна Україна: ексклюзивне інтерв’ю» виникла під час карантину як нагальна потреба часу. Веде її співробітник нашої бібліотеки, журналіст, Олександр Кузьменко. Маємо на меті познайомити вас, любі наші читачі, з літературними особистостями України.

"Мене цікавить все що приховано всередині кожного з нас. Ірина Смолич"

Сьогодні нашою співрозмовницею стане авторка українських трилерів “Пісок у склянці” та “Нескінченне відлуння” киянка Ірина Смолич.

Розкажіть нашим читачам трохи про себе та Вашу літературну творчість.

Мені важко уявити своє життя поза творчістю. На щастя, я завжди мала змогу займатися нею. У різних сферах: фотографії, кіно, комп’ютерній графіці, рекламі. Я фотографувала природу і людей, за що отримувала міжнародні нагороди, робила фотоколажі та постери для українських фільмів, наприклад, для “Той, хто пройшов крізь вогонь” Михайла Іллєнко та “Іван Сила” Віктора Андрієнко, працювала на знімальному майданчику музичних кліпів, займалася виготовленням комп’ютерної графіки для скрінсейверів, тощо. При цьому, весь цей час я тою чи іншою мірою стикалася з написанням текстів. Спочатку це були рекламні сценарії, копірайтинг, пізніше – сценарії для повнометражних фільмів. Але згодом, я відчула, що мені цього замало. У моїй голові постійно народжувалися ідеї, які хотілося перевести в слово і ділитися цим словом з навколишнім світом. Таким чином, можна з упевненістю сказати, що я “дозріла” до написання чогось більшого, ніж просто рекламні тексти. Так народилася моя перша книга “Пісок у склянці”, яка у 2018 році увійшла до короткого списку на літературному конкурсі від українського видавництва КМ-Букс. За рік я випустила другу книгу “Нескінченне відлуння”. Обидві – у електронному варіанті. Якщо казати про жанр, в якому я працюю, то це трилер. Різний: містичний, гостросюжетний, психологічна драма. Все, що не дає читачу нудьгувати, змушує його з головою занурюватися в життя героїв, відчувати їх біль, втрачати та знову знаходити сенс їхнього існування. У трилері є і любов, і пригоди, і детективна інтрига. Тому я сподіваюся, що українська жанрова література з часом займатиме більше місць на полицях книжкових крамниць і бібліотек, потроху виштовхуючи твори іноземних авторів, які зараз мають велику пропозицію. На жаль, наші видавництва поки що не ризикують вкладатися в нових авторів саме жанрової прози, оскільки вважають це ризиком. І завдання молодих авторів довести своїми оригінальними ідеями, майстерністю, знанням своєї справи, що читачу такі книги обов’язково припадуть до душі.

Читати далі