Харківська обласна бібліотека для дітей та юнацтва
Історія легендарного баса Михайла Донця
Його неймовірний за силою та красою бас неможливо було забути. Михайло Донець — один із найвідоміших українських оперних співаків. Славетна актриса Марія Заньковецька називала його своїм «синком» і згадувала: «Він не вмів іти на компроміси, завжди був прямим, коли йшлося про долю українського мистецтва». На жаль, саме ця прямота й патріотизм коштували йому життя.Від саморобної скрипки до великої сцени
Михайло Донець народився 22 січня 1883 року в Києві у багатодітній родині робітника. Любов до музики йому прищепила мати, яка знала безліч українських пісень. Батько теж помітив хист хлопця: власноруч змайстрував і подарував йому скрипку.
Музична атмосфера вдома привела Михайла до відомого композитора й педагога Олексія Грінченка. Почувши спів 8-річного хлопчика, той узяв його до церковного хору. Хор співпрацював із Київською оперою, тож малий Михайло змалечку звикав до справжньої сцени.
У 11 років хлопець втратив матір, а за три роки — й батька. Як круглого сироту, за клопотанням робітників заводу «Арсенал», його зарахували до військово-фельдшерської школи. Але музику Михайло не кинув: після армії брав уроки у найкращих київських педагогів і виступав у популярній драматичній трупі.
Професійна кар'єра Донця стартувала у 1903 році. Вже за два роки він співав у Київській опері, а згодом його запросили до одного з найкращих приватних театрів Москви. Там він виступав на рівних із зірками світової величини — Шаляпіним та Собіновим.
У 1913 році Михайло повернувся в Україну вже визнаним майстром. Преса вибухала відгуками, називаючи його виступи «взірцем божественного натхнення». Після революції він став одним із головних творців українського національного оперного театру.
Харківський тріумф: як Донець запалював тогочасну столицю
У 1920-х роках Харків був столицею УРСР і диктував культурні тренди. Михайло Донець регулярно приїздив сюди на гастролі й збирав аншлаги. Харківська публіка обожнювала його за потужний голос та акторський талан.
Головні харківські ролі Донця:
• Тарас Бульба (в опері М. Лисенка) — історична партія. Саме в Харкові у 1924 році відбулася грандіозна прем’єра оновленої постановки, де Донець заклав канони цього образу.• Карась («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського) — комічний шедевр співака, сповнений тонкого гумору та яскравого українського колориту.
• Мефістофель, Кончак, Філіп II — у цих класичних партіях Донець збирав повні зали.
Співак виступав не лише в театрі на Римарській. У дусі того часу він охоче влаштовував концерти просто у цехах харківських заводів (зокрема, на ХПЗ — теперішньому заводі ім. Малишева) та перед військовими. Крім того, Михайло Донець разом із дружиною, Марією Тессейр-Донець, виконував романси на вірші Шевченка та Франка й народні пісні.
Ще одна важлива заслуга Донця — він був затятим борцем за те, щоб опери в Харкові виконувалися українською мовою, адже до його приїздів місцева сцена залишалася переважно російськомовною.
Трагічний фінал
За своє життя співак опанував неймовірну кількість матеріалу: 134 партії у 79 операх! Він став першим серед оперних артистів республіки, хто отримав звання Народного артиста України (1930 рік).
Проте радянська влада не прощала патріотизму. Через шалену популярність, принципову позицію та дружбу з українською інтелігенцією (зокрема з Михайлом Грушевським) у 1941 році співака заарештували.
Михайла Донця розстріляли в Києві без жодного суду й слідства. Його історія — це трагічний приклад того, як у СРСР талант, власна думка та національна гідність ставали смертельним вироком.
