Харківська обласна бібліотека для дітей та юнацтва
Бібліовісті
Відкриття виставки «Війни зловіщі тіні»
- Details
- Published on Friday, 27 February 2026
У Національний день молитви, 24 лютого – дату, яка навіки закарбована в серці кожного українця, у Бібліотеці на Алчевських відкрили виставку «Війни зловіщі тіні». Це подія, сповнена глибоких емоцій та символів, адже твори мистецтва трьох майстрів зібралися разом, щоб говорити з глядачами мовою болю, пам’яті та незламності.На виставці були представлені:
• роботи живописця Микола Солом’яний, уродженця нині окупованої Луганщини, присвячені дітям під час війни, рідному Харкову, захисникам Києва та Маріуполя;
• унікальні вироби майстрині Ольги Краузе, яка перетворює уламки та ящики від боєприпасів на яскраві сувеніри, що промовляють сильніше за слова;
• вузлові ляльки доцента кафедри мистецтвознавства Харківської державної академії культури Юлії Соловйової, які вона створює вже дев’ять років, вкладаючи в кожну історію та молитву.
Особливими гостями стали матері та дружини загиблих воїнів. Для них молитва, очікування, надія та любов – не просто слова, а прожитий щохвилини день, наповнений тишею й болем.Зустріч розпочалася хвилиною мовчання за всіма, хто загинув: військовими й цивільними, дорослими і дітьми. Пролунали поезії харківських авторів: Ніни Супруненко, присутніх юного Дениса та пані Валентини, в якої загинула донька, Ольги Коваленко – вірші, сповнені тривоги, болю та світлої віри в Перемогу.
Це вже четвертий рік повномасштабної війни, але всі знають, що агресія почалася набагато раніше. Саме про це був невеличкий мультфільм, який учасники подивилися в Музеї російсько-української війни «Блокпост пам’яті. Харків». Також фахівці Бібліотеки ознайомили учасників з експонатами та проєктами музею, запросивши долучатися до створення віртуального меморіалу пам’яті «Герої Харківщини».
На завершення виступила майстриня та поетеса Юлія Соловйова, читаючи вірші про Україну та її Захисників – кожен присвячений окремій ляльці. А потім сталося диво мистецтва: ляльки «ожили» та виконали танець під спів Люцини Хворост, наповнивши простір ніжністю та символічним рухом.Ця виставка торкнулася кожного. Бо війна триває. Біль залишається. Але разом із ним живе віра – у наших людей, у нашу культуру, у наших Героїв та у Збройні сили України. Світло сильніше за тіні. І ця зустріч – чергове тому підтвердження.
