Бібліовісті

«Незірване яблуко» кохання: вечір поезії Світлани Щиголєвої у Харкові

Details

Published on Monday, 03 November 2025

31 жовтня Бібліотека на Алчевських зустрічала гостю – ніжну та ліричну поетку Світлану Щиголєву, яка приїхала до рідного Харкова, щоб презентувати свою третю збірку поезій «Незірване яблуко».
Це вже друга зустріч авторки з нашими читачами. І цього разу центральною темою вечора стало кохання, як світла сила, що підтримує людину навіть у найтемніші часи. Попри те, що війна триває, ми маємо залишатися людьми з одвічними цінностями – віра, кохання, любов, вірність, надія. Це те, що нас тримає і змушує жити далі. Саме ці вічні цінності проходять лейтмотивом крізь поезії Світлани.

Прослідковується також тема Едему, яку авторка втілила і у закладці до книжок: зелений сад, оповитий вранішньою димкою, серед якого стоїть жінка і тягне руку до червоного яблука. Яке ж воно, це яблуко? Авторка пропонує читачам замислитися: яким є наше власне «яблуко»? Незірване – символ недозрілого кохання, яке можна носити в собі і так і не зізнатися в ньому ніколи. Зірване – коли життя людини оповило кохання і вона живе на повну силу. Червиве яблуко – те, яке прийняло гріх у свою душу. Зіпсоване, надкусане осою чи комахами – ошукана в коханні людина, болісний досвід, який, утім, можна пережити й загоїти.
«Любов цілує рани та забирає біль», – читала Тіна Світлячок, такий творчий псевдонім авторки, і кожен у залі згадував своє життя та свої почуття.
Також цього вечора ми знову почули, як співає талановита поетка, адже вона не лише авторка літературних творів, а ще й непересічна композиторка та ніжна співачка, чия творчість торкається серця кожного слухача: «За тобою полечу теплим вітром. Я люблю тебе! Відчуй! Сльози витру. Обережно обійму і зігрію. З серця вижену війну! Запрошу до нього мрію…»
Сумною лінією проходить у творчості тема війни, втрати рідної домівки, коханої людини: «Ой мої діточки посідали в літачки… Взяли в руки ножі, жнуть бур’ян на межі…» . Але попри це віра та надія на мир залишається: «Щоб мирно було там, де папороть цвіте! Де запашні сади гудуть, немов востаннє, і де вербі косу прудка ріка плете, а солов’ї в гаях співають про кохання…» . Разом з авторкою віримо, сподіваємось, молимось…
Щиро дякуємо Світлані Щиголєвій за щемку та надихаючу зустріч. Нехай щастить у всіх починаннях! Бажаємо нових поетичних звершень, вдячних читачів і натхнення для створення нових збірок! А читачам нагадуємо, що наша бібліотека – простір, де живе поезія. Читайте поезію та шукайте книжки авторки на полицях Бібліотеки на Алчевських.

Більше фото: