Бібліовісті

"Будинок моєї мрії": заняття в Інклюзивному хабі про дім, втрату і надію

Details: Published on Friday, 15 August 2025

14 серпня в Інклюзивному хабі Бібліотеки на Алчевських відбулося особливе заняття, під час якого підлітки з ментальною інвалідністю разом із батьками розмірковували й малювали те, що кожному з нас таке рідне й важливе – дім.

Який він – будинок моєї мрії? А який вигляд має мій дім зараз – квартира, кімната, простір, у якому я живу? Що ми відчуваємо, коли залишаємо свою домівку? І чому, навіть коли дім зруйнований, ми продовжуємо зберігати ключі від нього?– ці питання стали лейтмотивом заняття, яке торкнулося сердець усіх присутніх.
Разом згадували, як під час повномасштабного вторгнення мільйони українців змушені були покинути свої домівки. Попри біль утрат, багато хто досі зберігає ключі від своїх осель – як пам’ять, як символ надії на повернення. Так само в XVI столітті євреї, яких насильно виселяли з рідних місць, забирали з собою ключі від будинків, передаючи їх із покоління в покоління як сімейну реліквію. Бо дім – це не лише стіни, це частина нашої ідентичності, нашої історії й любові.

Після спільного обговорення діти разом із батьками створювали малюнки пастеллю на тему "Будинок моєї мрії". І якими ж різними були ці будинки: хтось уявляє дім як намет серед гір, комусь мріється оселя на березі моря, хтось бачить свою безпечну домівку у лісі з ялинками й пташками, а хтось – серед квітучих луків, наповнених світлом.
Ці яскраві щирі роботи – не просто дитячі малюнки, а справжні карти внутрішнього світу, де живуть мрії, пам’ять і велике бажання бути вдома, у безпеці, поруч із тими, кого любиш. Це заняття – не лише про творчість, а й про емоційну підтримку, співпереживання й силу надії.