Бібліовісті

Рубрика «Літературна Україна: ексклюзивне інтерв’ю» - 8

Подробности

Опубликовано 26.08.2020

Ідея нової рубрики Харківської обласної бібліотеки для дітей  «Літературна Україна: ексклюзивне інтерв’ю»  виникла під час карантину як нагальна потреба часу. Веде її співробітник нашої бібліотеки, журналіст, Олександр Кузьменко. Маємо на меті познайомити  вас, любі наші читачі, з літературними особистостями України.

 

"Справжня культура та мистецтво від серця це наша остання можливість вижити у світі брехні.

Сьогодні наш співрозмовник українській письменник Олег Андрішко, з ним ми поговоримо про літературний процес у часи карантину та інші абсурди нашого життя.

Ваш шлях у літературу — яким він був? Чим є для Вас письменництво?

Пишу і публікуюся ще зі школи. Спершу це була поезія, потім додалися проза з драматургією, нині працюю у всіх трьох родах. Для автора, що не пише масову літературу, не має потрібних зв’язків і принципово не випрошує гранти з преміями, вибитися в люди дуже складно, проте мені трохи вдалося, хоч у кожного молодого письменника — свій шлях. А письменництво для мене — спосіб висловити власне бачення тієї чи тієї проблеми, зробити так, щоб люди, читаючи мої книжки, думали. Думати допомагає, безумовно, не лише якісний текст, а й чудове художнє оформлення, що привертає увагу, допомагає розкрити авторський задум. Сьогодні — розмаїття книг різних обсягів, жанрів і якості. Чимало з них зроблені абияк: написані слабкими авторами, без належної редактури й коректури, з яскравою фотошопною обкладинкою, розрахованою на масового споживача. І це спрацьовує. Мені ж надзвичайно пощастило, що роман “План Тація” проілюструвала талановита художниця Марія Слободяник, малюнки якої виконані в античному стилі й органічно поєднуються із сюжетом, а читачі оцінили це на презентаціях, схвально відгукуючись про художнє оформлення, що зацікавлює ще до того, як почнеться перше речення. Тож письменництво для мене — це ще і якість, де на першому місці — мистецтво, а не заробляння грошей на довірливих, але неглибоких читачах.

Ми познайомились на презентації Вашого роману “Пісня цапів” у Харкові. Наступного разу Ви приїжджали у наше місто з романом “План Тація”. Чим Вам подобається абсурд і бурлеск, якими насичені Ваші книги?

Щодо бурлеску — його в моїх романах нема, це в Аристофана — бурлеск, у Боккаччо — бурлеск, у Рабле — бурлеск, в інших авторів — бурлеск. Багато з того, що написано і в “Пісні цапів”, і у “Плані Тація”, вже збулося і ще збудеться. А от абсурд — це світ, у якому ми живемо. Може здатися, що це не так, але вийдіть на вулицю й озирніться довкола. В моєму дебютному романі “Пісня цапів”, де могутні олімпійські боги живуть серед сучасних українців (а яке складне наше життя, всі чудово знаємо), опановують людські професії та бачать усе безглуздя системи, абсурду ще не так багато. Проте у “Плані Тація” — романі про культуру й не лише — абсурду різного штибу вистачає: це — абсурдні герої, місця, події, абсурдні життя і смерті, абсурдні відкриття, абсурдні мовні засоби, абсурдна гра слів. І саме такою я бачу стилістику і своїх майбутніх творів теж.

У Вашому романі “Пісня цапів” античний бог Аполлон, золотокучерий бог світла, покровитель мистецтв, проводець муз, провісник майбутнього, уособлення чоловічої краси — представлений як нічний сторож музею… Та й інші олімпійські боги не надто розкошують… Якщо ширше розкрити Вашу алегорію, то якою Ви бачите роль культури в широкому значенні у сучасному суспільстві?

Можливо, культура, якщо вона справжня, від серця, якщо це мистецтво, а не конвеєрне штампування, — остання наша можливість вижити у світі суцільної брехні та окозамилювання. Так, зараз — важкі часи, але якщо культуру не підтримувати, то це буде серйозною загрозою для цивілізації. Без культури людство зникне.

Чого, на Вашу думку, не вистачає сучасній світовій літературі? А що Ви порадили би прочитати?

Я вважаю, що світу не вистачає української літератури. Попри те, що більшість наших сучасних письменників-жовтенят досі б’ють поклони в мавзолеї давно мертвому, низькоякісному постмодернізму, в нас вистачає творів найвищого ґатунку, що могли б зацікавити світ. Ще хотілося б, щоб наші видавці більше цікавилися на елітарною літературою, а не тією писаниною, яку нині продають, а завтра вона вже нікому не цікава. Що пораджу читати? З наших — Василя Симоненка, Бориса Нечерду, Олеся Завгороднього, Майка Йогансена, Романа Іваничука, Валерія Шевчука, Грицька Чубая, Віталія Бориспольця, Ігоря Римарука; з європейських — насамперед Семюела Беккета й Ежена Йонеско.

В чому, на Ваш погляд, у наші часи, варто шукати натхнення? Що надихає саме Вас?

Мене надихає можливість бути причетним до мистецтва, робити те, що подобається. І, звісно, надихають однодумці. Я є членом громадського об’єднання “Творчого об’єднання “Альтернатива” — чи не єдиного у Дніпровському регіоні творчого об’єднання, що справді займається підтримкою молодих авторів. Нещодавно ми організували Міжнародний конкурс імені Олеся Завгороднього, де змагалися поети не лише з різних регіонів України, а й з-за кордону. За підсумками конкурсу ми видали альманах найкращих конкурсних творів. Олесь Завгородній — мій учитель, відомий на Придніпров’ї поет, перекладач, мовознавець, громадський діяч, який підтримував письменників-початківців. Вже два роки його немає з нами, проте справа його живе, й це наснажує, спонукає діяти далі.

Наскільки мені відомо, зараз Ви готуєте новий роман. Про що він буде? Яку назву Ви йому дасте?

Багато поки не розповім, скажу, що це — історичний роман. Намагаюся вдосконалювати свій стиль, розвиватися, шукати нові засоби вираження, водночас не відступаючи від власних поглядів на літературу. Сподіваюся, що твір гідно оцінять, а для мене він стане черговою сходинкою в письменницькій кар’єрі.

Красно дякую Вам за розмову!

Олександр КУЗЬМЕНКО, Харків

 

Довідка: Олег Андрішко. Народився 11 квітня 1990 року в місті Дніпрі. Закінчив факультет української й іноземної філології та мистецтвознавства ДНУ ім. Олеся Гончара (спеціальність “Українська мова”). Поет, прозаїк, драматург. Член Національної спілки письменників України, член правління творчого об’єднання “Альтернатива”. Автор романів “Пісня цапів” (2017 р.), “План Тація” (2018 р.).

Лауреат і дипломант конкурсів і премій, зокрема: Міжнародна україно-німецька премія Олеся Гончара (номінація “Проза” – за роман “Пісня цапів”), Міжнародний конкурс романів, п’єс, кіносценаріїв, пісенної лірики та творів для дітей “Коронація слова” в номінації “Романи” (спецвідзнака “Вибір видавця”, видавництво “Твердиня”), “Смолоскип”, “Гранослов”, премія імені Валер’яна Підмогильного, Всеукраїнський конкурс “Витоки”, Всеукраїнський конкурс “Літературна надія Дніпра”. Учасник книжкових фестивалів у Львові та Дніпрі, Наради творчої молоді.