Бібліовісті

Рубрика «Літературна Україна: ексклюзивне інтерв’ю» - 7

Подробности

Опубликовано 19.08.2020

 Ідея нової рубрики Харківської обласної бібліотеки для дітей  «Літературна Україна: ексклюзивне інтерв’ю»  виникла під час карантину як нагальна потреба часу. Веде її співробітник нашої бібліотеки, журналіст, Олександр Кузьменко. Маємо на меті познайомити  вас, любі наші читачі, з літературними особистостями України.

 

 Наш співрозмовник українській поет Олександр Кучеренко, також відомий за псевдонімом Сашко Обрій. Ми говоримо про літературний процес у рамках все ще триваючого карантину.
Розкажіть нашим читачам трохи про себе та Ваш життєвий шлях.

 

Доброго дня! Я – сучасний український поет Сашко Обрій. Справжнє ім’я – Олександр Кучеренко. Народився на Миколаївщині у 1991 році, в місті-супутнику АЕС – Южноукраїнську. Вірші почав писати у 8-му класі. Почалося все з того, що на уроці з української літератури нам дали завдання написати вірші на тему «Україна, батьківщина» і «Хліб – усьому голова». Тоді ми з матір’ю два вечори поспіль просиділи над складанням двох віршиків. Писати на задану тему мені не дуже сподобалося і тому на певний час мене така методика відвернула від поезії. Але згодом захотілося створити щось самому, на вільну тему. Це був і гумор (поема «Пригоди козаків Івана Мордопупенка та Степана Ср..ки»), і перші проби інтимної лірики. У 2013-му закінчив факультет «Атомна енергетика» Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості. За фахом – інженер-атомник. У 2013 – 2017 рр. працював на Південно-Українській АЕС. В цей період активно писав поезії і згодом у світ вийшли дві моїх збірки поезій: «Абетка юності» (2015) та «І. ДЕ. Я» (2016), які я видав власним коштом. За першу збірку у 2015 став лавреатом Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка. У тому ж році увійшов до лав Національної спілки письменників України. З часом робота на АЕС стала тягарем. Прийшло усвідомлення, що це не є справою мого життя і тут я не реалізуюся повноцінно як особистість, а просто їздитиму на працю, як у платну тюрму. Тому в серпні 2017 року звільнився, пропрацювавши неповних 4 роки машиністом-обхідником турбінного обладнання в турбінному цеху (а перші пів року – слюсарем з ремонту ядерного реактора і транспортування ядерного палива). Звільнився останнім днем відпустки, протягом якої і після якої (в сукупності – біля двох з половиною місяців) їздив по Україні, відвідуючи різноманітні молодіжні музично-патріотичні фестивалі («Холодний Яр», «Ше.fest», «Під покровом Тризуба» та ін.). Восени 2019 року переїхав до Києва. Закінчив 9-місячні курси журналістики, але в журналістику також не пішов, відчувши, що або це не моє, або саме в Україні з цією галуззю – все дуже сумно. Впродовж перших двох років життя в Києві підпрацьовував менеджером з продажу продукції пиво-, вино-, самогоноваріння в інтернет-магазині, кур’єром у фірмі з ремонту побутової техніки, перекладав статті на Вікіпедії. Навесні 2019 року за сприяння української казкарки та громадської діячки Лариси Ніцой і за підтримки київського мецената, «свободівця» Петра Кузика вийшла моя третя збірка «БУСОЛ», назва якої є одночасно і абревіатурою від «бережу український світ од лиха» і синонімом слова «лелека». Основою цієї збірки стала громадянська лірика, патріотизм. Влітку 2019-го року на одному з фестивалів отримав пропозицію від fb-знайомої спробувати свої сили в Музеї книги і друкарства України, де працюю і нині.
Чим Ви займаєтесьпід час карантину? Можете дати якісь поради як зайняти з користю цей час?
Під час карантину знаходжуся на дистанційній роботі в Музеї книги і друкарства. Паралельно розширюю українську Вікіпедію. Також періодично влаштовую велопрогулянки Києвом. Це допомагає підтримувати себе у фізичній формі, а також не зламатися психологічно. Також читаю книжки. Нещодавно дочитав історичний роман Миколи Вінграновського «Северин Наливайко».
Що Вас надихає на Вашу творчість?
Може це прозвучить банально, але саме життя. Дуже часто – складнощі, з якими воно пов’язане, але і різноманітні цікавинки, курйози, які зустрічаю на своєму шляху, бо люблю спостерігати, тому підмічаю їх. Люблю природу, тому і краса природи теж надихає. Бо це для мене щось одвічне, ідеальне, божественне. Також потужним стимулом є той факт, що в нашому суспільстві є дуже багато проблемних моментів, над якими ще працювати і працювати, тому я маю можливість через слово звертати увагу українців на ці проблеми і штовхати їх на роздуми, викликаючи бажання змінити на краще життя в Україні.
Про письменників, кажуть, що вони володарі слова. Що читачі можуть взяти собі з Ваших текстів?
Багато кому з читачів припадають до душі мої експерименти зі словом, усілякі алітерації, гра зі звуками та ритмами. Бо поезія для мене – це ще й музика. Є в них і виховний момент, мораль, ідейні засади, цінності. Є естетика, краса, яку я люблю і намагаюся передати в текстах. Є гумор та іронія, які також дуже подобаються людям і підтримують їх у складний для них (та й для усіх нас) час, викривають ті задавнені нариви суспільства, з якими нам слід боротися.
Яких письменників Ви можете порадити – закордонних та вітчизняних? Що саме з їх творчого доробку і чому?
З вітчизняних дуже подобаються Микола Вінграновський,Григір Тютюнник (зокрема збірка оповідань «Холодна м’ята»), Михайло Стельмах («Правда і кривда»), Олександр Ільченко («Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця» та ін. Поети – той же Вінграновський, Микола Холодний, Володимир Затуливітер, Василь Стус, Василь Симоненко, Анатолій Кичинський та ін. У творах цих українських письменників багато нашої історії, а також ментальності – українськості. А це ті знання, що мають бути найціннішим скарбом для кожного українця, що поважає себе і любить свою Україну.
Закордонні – Джордж Орвелл («1984», «Колгосп тварин»), Курт Воннегут, Герберт Веллс, Рей Бредбері, Замятін («Ми»), Станіслав Лем («Соляріс»). Це антиутопісти і фантасти, але багато чого в їнхіх творах покликане осягнути та переосмислити нашу дійсність, яка вже не є тим майбутнім, про яке йдеться у їхніх творах. Вони часто підіймають загальнолюдські, глобальні проблеми, дуже актуальні нині, насущні. Підходять до цього креативно і часом гостро.
Що Ви пишете зараз?
Нині мій арсенал творчості поповнюється лише новими поезіями, які заздалегідь не планую, а пишу ситуативно. Планую видати наступну, четверту збірку «Сокира сатири», але поки що в пошуках мецената.

Красно дякую Вам за розмову!

Олександр КУЗЬМЕНКО, Харків