Бібліовісті

Уроки добра і толерантності

Details

Published on Monday, 13 June 2016

 Щодня поруч з нами – люди з інвалідністю, серед яких чималий відсоток становлять діти. Чи часто ми звертаємо на них увагу у благородному пориві співчуття та бажанні допомоги, чи байдуже проходимо повз, вважаючи цю біду чужою?     Чи вміємо ми спілкуватися з незрячими, інвалідами на візках, людьми із синдромом Дауна чи тими, хто не чує? Чи правильно ми до них звертаємося?

  А чи потрібно цьому навчатися? На ці та інші запитання, розв’язання яких є вкрай важливим і необхідним,  13 червня спробували знайти відповідь співробітники Харківської обласної бібліотеки для дітей  разом зі школярами молодших класів харківських ЗОШ №36, №146 та гімназії №144. Маючи чималий досвід роботи з особливими дітьми, цього разу бібліотекарі активно долучилися до  участі у проєкті «Сонячні діти», мета якого – привернути увагу до дітей з інвалідністю, сприяти їхній соціальній адаптації та повноцінному розвитку через творчість. Зустріч проходила в експозиційній залі Харківського обласного організаційно-методичного центру культури й мистецтва. Саме там кількома днями раніше відкрилася фотовиставка відомого херсонського фотохудожника Олександра Андрющенка «Сонячні діти. Перший дотик».

Інтерактивна гра «Уроки добра і толерантності», розроблена та проведена співробітниками бібліотеки,  дозволила дітям навчитися  не лише правильно поводитися з «інакшими» ровесниками та людьми з особливими потребами старшого віку.  Під час виконання різноманітних завдань вони змогли на якусь мить на власному досвіді усвідомити, що значить – втратити зір або слух, мати обмеження в рухах через інвалідність тощо.
  Бібліотечний психолог Олена Шоно  допомагала нашим читачам і відвідувачам центру зрозуміти особливих людей, їхні труднощі, дискомфорт від неможливості вільно пересуватися, чути, розмовляти, читати звичайні книжки й відчувати цей світ не тільки на дотик. Під час заходу, що супроводжувався усілякими іграми, хлопчики й дівчатка усвідомили, що «інакший» − значить «особливий», а ні в якому разі не «гірший», тому потрібно ставитися до таких дітей з розумінням, толерантно й з відкритим серцем, адже вони дуже чутливі й вразливі.
 Наприкінці цього імпровізованого уроку команди дітей представили живі скульптурні композиції – продемонструвавши своє уявлення про доброту та толерантність. Наприклад, дружнє коло, в якому вистачає місця для всіх, або руки, зчеплені в формі серця, відкритого для любові.