Український «чемпіон чемпіонів» – Іван Піддубний

 

До 150-річчя легендарного силача

 

8 жовтня 1871 року народився легендарний борець Іван Піддубний, який у свій час був найсильнішим і найвідомішим у всьому світі.
Майже сорок років його ім’я не зникало з афіш, а газети друкували його досягнення на перших шпальтах, називаючи “російським богатирем”. Та насправді він був українцем, відданим усім серцем рідній землі. Свої перемоги присвячував Україні й завжди молився за Батьківщину, виходячи на сцену.

Майбутній силач народився 1871 року на Полтавщині у селі Красенівці. Його прапрадід був козаком, з козацького роду походила і матір. З малечку разом з трьома братами він допомагав батькові по господарству. Розповідають, що хлопець був дуже сильним – сам підіймав мішки з зерном і клав їх на віз. У 16 років із легкістю пригинав за роги корову до землі.

Коли Іванові виповнилося 20 років він подався на заробітки. Влаштувався вантажником у Севастопольському порту. Гнув спину по 16 годин на добу, але, здавалося, втоми ніколи не знав. Все жартував та підморгував. Слава про такого козака розлетілася по всьому кримському узбережжі. В 1895 році фірма переїхала до Феодосії. Там Іван Піддубний познайомився із учнями морехідних класів Антоном Преображенським і Василем Васильєвим. Вони займалися важкою атлетикою. Порадили й Івану.

Іван вирішив серйозно тренуватися. Щодня вправлявся з гирями, займався гімнастикою. А в 1897 році на гастролі до Феодосії приїхав цирк Безкоровайного. Це був звичайний бродячий цирк того часу, до трупи якого входили атлети і борці. Серед них були знамениті люди того часу, як-от Янковський, Луріх, Семипалий. Через деякий час дирекція цирку влаштувала чемпіонат боротьби «на поясах». За два тижні виступів на арені Піддубний не програв жодного двобою. Його залізна стійкість, вага і чіпкість рук дозволяли йому здобувати перемогу за перемогою.

На початку 1898 року Піддубний знову переїхав до Севастополя. Він вступив до місцевого цирку, дуже швидко перейняв й опанував тонкощі боротьби «на поясах». Почав перемагати суперників не лише грубою силою, але й за допомогою техніки. У Піддубного була сталева тростина, вагою 1 пуд (16 кг), з якою він постійно ходив. Борець дуже багато тренувався.

З Севастополя Піддубний переїхав до Одеси. Під час виступу в Новоросійську стався цікавий випадок. Проти Івана випустили відомого шведського борця Андерсона. Через хвилину швед був піднятий у повітря і покладений на лопатки. Це сталося так швидко, що публіка вирішила — швед піддався українському борцю. Іван запропонував провести бій ще раз, але швед погодився за умови, що український борець програє. Це образило Піддубного і він відмовився. У 1900 році Іван переїздить до Києва й починає виступати в київському цирку братів Дмитра, Якима і Петра Нікітіних. Тут він уперше знайомиться з прийомами французької боротьби. Упродовж п'яти років він гастролював країною, а у 1903 році вступив до Санкт-Петербурзького атлетичного товариства, від якого виступив на чемпіонаті світу в Парижі.. Як і більшість борців на той час, він поєднував кілька амплуа. Піддубний демонстрував силові трюки, наприклад, такий: йому на плечі клали телеграфний стовп, на якому повисали по обидва боки по десять осіб і, зрештою, як правило, ламався... стовп. Публіка ахала у захваті. На початку травня 1915 року в Катеринославі цей борець здобув перемогу над чемпіоном Олександром Гаркавенко («чорною маскою»), а через два дні - ще над одним чемпіоном Іваном Заїкіним.

У 1920 році Іван Піддубний мав уже величезну кількість самих різних нагород. А їх загальна вага дорівнювала 32 кілограмам. До речі, спеціально для нього журналісти придумали новий титул "Чемпіон чемпіонів". У 1924 році Іван Піддубний отримав дозвіл виїхати на тривалі гастролі Німеччиною та США. Дивно, але факт — борець, якому було далеко за 50, ні в чому не поступався суперникам, які йому не підходили не те, що в сини, а навіть у онуки. І тут борець не програв жодного змагання.

Не оминув Івана Піддубного і жорсткий терор більшовицької влади. У 1937 році його запроторили до в’язниці Ростовського НКВС. Там чемпіона катували, вимагаючи назвати номери рахунків і адреси закордонних банків, де він міг тримати свої заощадження, нібито отримані під час гастролей. Таких заощаджень у нього насправді не було. Лише через рік звідти його вивела гучна слава непереможного борця та пильна зацікавленість його долею зарубіжної спортивної громадськості. У листопаді 1939 року в Кремлі йому за дійсно видатні заслуги «у справі розвитку радянського спорту» було вручено орден Трудового Червоного Прапора і присвоєно звання заслуженого артиста РРФСР.

Після війни Піддубного знову заарештували — за співпрацю з німцями. Проте швидко відпустили, знову через відсутність доказів.

Івана Піддубного багато разів намагалися вбити. Перший раз це сталося в 1905 році, коли французький борець Рауль ле Буше для цього найняв бандитів. Але, в підсумку, бандити вбили свого роботодавця. Пізніше, в 1919 році, в Житомирі на нього напали анархісти, які ледь не застрелили Піддубного…

Борцівський килим Піддубний покинув в 1941 році в 70-річному віці. Повоєнні роки проживав в моторошних злиднях, заради їжі довелося продати усі завойовані нагороди. Помер Іван Максимович 8 серпня 1949 в Єйську - невеликому курортному містечку на березі Азовського моря, від інфаркту. У цьому місті йому встановили пам'ятник.

Усе своє життя Іван Піддубний, куди б його не кидала доля, щиро любив Україну. Коли йому за бутності більшовиків видали паспорт із прізвищем «Поддубный» і національністю «русский», вимагав замінити паспорт, а після відмови чемпіон власноруч зробив виправлення — «Піддубний» і «українець».