Природа та ментальне здоров'я людини.

Ви коли-небудь замислювалися над тим, чому звичайна прогулянка лісом, міським парком чи пляжем викликає почуття щастя та спокою? У цього є просте пояснення, адже кожен із нас має генетичний зв'язок із природою.
Взаємодія з довкіллям може допомогти нам зберегти емоційне, психологічне та фізичне здоров'я. Вона може покращити настрій, зменшити почуття стресу чи гніву і навіть підвищити впевненість у собі та самооцінку. Дослідження показали, що час, проведений на природі, діє як антидот до стресу, за умови що люди почуваються в безпеці. Природа не лише може знизити кров’яний тиск, зменшити збудження нервової системи і посилити функцію імунної системи – вона також може знизити рівні гормону стресу.
Ми всі знаємо, що потрібно проводити менше часу за екраном і більше на вулиці. Думки дослідників щодо того, скільки часу потрібно в ідеалі проводити на свіжому повітрі для покращення ментального здоров’я, різняться і становлять від 2 годин на тиждень до 90 хвилин на день. Однак, більшість дослідників погоджуються з тим, що лише спостереження природи може мати такий позитивний вплив. Ви повинні зануритися в природу, щоб отримати максимальні переваги. Японці вже досить давно про це знають. «Купання в лісі» (shinrin-yoku) користується популярністю в Японії десятиліттями. Воно передбачає повний сенсорний досвід перебування на природі, що стає можливим завдяки дуже повільним і свідомим прогулянкам.
Якщо у вас не так багато вільного часу (або поблизу немає лісу, парку чи річки), але ви хочете насолоджуватися її позитивним впливом, у нас для вас є хороша новина. Дослідження показують, що, навіть якщо це штучна природа (лише зображення, звуки та запахи природи), вона однаково може мати позитивний вплив для здоров’я. Прослуховування звуків природи через навушники, наприклад, є дуже доступним способом стати частиною природи. Це може покращити ваш настрій, зменшити рівень стресу та заспокоїти.
Особливо корисні прогулянки на повітрі дітям.
Дослідники виявили, що здійснення 20-хвилинної прогулянки парком дітьми з синдромом дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ) дорівнює дозі стимулюючого препарату, що допомагає ефективно боротися з симптомами СДУГ.
Існують дві основні теорії стосовно того, чому природа є корисною для людського мозку, і першою з них є «Теорія зниження стресу». Оскільки ми, люди, були оточені лісами, квітами і тваринами протягом більшої частини нашого існування, вчені вважають, що, можливо, існує еволюційна причина, чому ми сприймаємо природу як звичне і комфортне для нас місце.
Друга теорія — так звана «Теорія відновлення уваги». Вона була розроблена в 1980-х роках і передбачає, що єднання з природою не лише приносить задоволення, але й сприяє розвитку уваги і концентрації. Природа є простішою і менш обтяжливою, ніж натовпи, вогні, рух і шум. Ми не втомлюємося від перебування на природі. Це, навпаки, приносить нам насолоду і живить наш мозок.
Природа зелена. Зелений колір природи асоціюється з відчуттям щастя і здоров’я. І люди похилого віку люблять не поспішаючи пройтися вулицею, по тінистих алеях, і діти із задоволенням грають на свіжому повітрі. Однак дозволити собі вільно гуляти, насолоджуючись природою, можна далеко від лінії фронту. А Україна зараз перебуває у стані найжорсткішої війни. У багатьох місцях гуляти стало небезпечно, адже є на землі міни та уламки….
Природа підтримує бійців
Навіть сидячи в окопах та бліндажах, людина залишається людиною і тягнеться до всього живого. Бійці нерідко заводять собі пухнастих друзів-кішок, собак, і навіть приручають щурів. З цими живими істотами, частиною природи, вони діляться їжею і з ними грають.
У короткі хвилини між обстрілами наші солдати радіють зеленій траві, квітучим деревам, первоцвітам, птахам, які співають високо в небі . Все живе тягнеться до живого. природа рідної землі дає бійцям енергію та сили.
Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
Ліна Костенко




