Навіть у найскладніші часи важливо залишити за хлопчиками і дівчатками можливість відчувати себе дітьми. Вони повинні отримувати насолоду від материнського піклування, ігор з однолітками, творчих і фізичних занять, бути безтурботними. Останніми роками українські діти були позбавлені періоду адаптації через школу, перейшовши на дистанційну освіту через пандемію, а потім через війну. Таким чином вони залишилися без комунікації та соціалізації. У них немає розуміння, хто є хто, як потрібно поводитися і взаємодіяти із зовнішнім світом. Вони бачать одне одного через екран, у кращому разі. І буває, що до кінця першого класу дітки не знають, як звуть їхніх однокласників. А тут ще й війна... Дитячі групи стають ще меншими. Але з кимось грати треба? І тут дорослим доведеться на деякий час теж стати дітьми, стати "однолітком" своєї дитини. адже разом можна і пофантозувати, і покататися велосипедом, і помалювати. звичайно, ви не заміните йому друзів дитинства, але й не залишите його у вакуумі самотності.

Що говорити дитині?

Правду. Завжди необхідно говорити дітям тільки правду. Навіть якщо важко. Звісно, не надто прямолінійно, «в лоб», але й не вигадуючи, перекручуючи те, що відбувається. Не варто просто віддавати дитині інформацію і залишати її самостійно її обробляти. Потрібно робити це метафорично, у відповідний момент, зі словами, підібраними за рівнем розуміння. Для дитини немає нічого образливішого у важкій ситуації, коли її вважають дурною. Таким чином втрачається абсолютна безпека. У розумінні дитини, якщо її обманював найближчий, тоді весь світ небезпечний. І цією стратегією буде прошито все її життя.

Ось кілька речень, які можна сказати, щоб допомогти дитині та показати своє розуміння:

«Я тут із тобою і завжди підтримую тебе».

«Ти не самотній у своїх почуттях. Я завжди поруч, щоб тобі допомогти».

«Ти маєш право почуватися сумним. Це нормально, і я тебе розумію».

«Розкажи мені, що тебе турбує, коли захочеш. Я завжди тут, щоб тебе послухати».

«Для мене важливо все, що тебе хвилює, тривожить і радує».

«Ми є одне в одного. Разом ми зможемо пережити це».

«Я пишаюся тим, як ти долаєш усі труднощі».

Важливо пам'ятати, що кожна дитина унікальна, тому можна пристосувати ці слова до її потреб та особистості. Головне - дати дитині відчути свою любов і підтримку, створити для неї безпечне середовище для вираження її емоцій.

У момент кризової ситуації, під час надання першої психологічної допомоги, не можна торкатися дитини. Тільки якщо вона дала на це згоду або перша проявила ініціативу. Іноді це може травмувати ще більше. При цьому в стресовій ситуації ніколи не можна питати про те, що людина відчуває. Потрібно, навпаки, змістити фокус уваги на те, що відбувається зовні. Говоріть дитині «Я тут», «Я поруч», «Я просто побуду з тобою і помовчу, якщо хочеш». Відстежте вирівнювання емоцій, і тільки тоді спробуйте дізнатися, що сталося. Для боротьби кожної людини зі стресом ефективною є будь-яка рутинна робота, яка займає руки; звичайна ходьба, елементарні спортивні вправи; а також контрастний душ. Сьогодні існує багато практик, які допомагають прийняти свої емоції, впоратися з тривожністю, впорядкувати свої думки та відчути спокій.

Дуже популярними для ключового відчуття безпеки залишаються побудови «будиночків» із підручних засобів і предметів. З ними діти відчувають межі своєї власної території. Але, оскільки поняття дому зараз дуже хитке, важливо пояснити дитині, що такий самий «будиночок» можна створити де завгодно. З такими думками в майбутньому легше побудувати внутрішню опору, не прив'язуючись до фізичних матерій.

В управлінні станом насамперед може допомогти «квадратне дихання». Ми зосереджуємося не на зовнішньому подразнику, а на собі та своєму диханні. Уявляємо коробку або квадрат з рівними сторонами. Кожен бік квадрата - один такт дихання: вдих, затримка дихання, видих, затримка дихання. Як і сторони квадрата, такти рівні: кожен триває по 4 секунди.

Тіло і душа тісно взаємопов'язані, а тому ментальний стан може прямо впливати на фізичний. Серед психосоматичних реакцій дитини на стрес, найпопулярнішими є:

енурез (нетримання сечі може проявитися як під час переляку, так і в будь-якій некомфортній ситуації);

висип, алергія і шкірні захворювання (шкіра як бар'єр із зовнішнім світом і захист організму приймає удар на себе);

симптоми ГРВІ (можуть бути наслідком втоми або підсвідомим бажанням відчути турботу).

У такі моменти особливо необхідно показати, що дитину люблять просто так, а не за щось, - наприклад, слухняність, красу, активність, звички чи вміння. Для глибокого опрацювання травм не варто соромитися звертатися до вузькоспеціалізованих фахівців. І навіть якщо здається, що зараз усе гаразд, краще почати розв'язувати проблеми, поки вони не стали більш явними.

Для того, щоб звернутися по психологічну допомогу до Харківської регіональної психологічної служби, телефонуйте за номерами: +38 068-071-99-29; +38 050-071-99-29; +38 063-071-99-29. Крім того, на Харківщині з питань психологічної підтримки діє громадська організація «ПРОЛІСКА»: +38 066-375-56-15.