Вікові дитячі страхи
У своєму розвитку дитині доводиться багато чому навчатися. Важливим досвідом стає опанування своїх емоційних переживань, зокрема страхів.
Поява вікових страхів – це важливий аспект у розвитку особистості. Він пов'язаний із формуванням нервової системи та новими можливостями сприйняття, коли дитина більш глибоко і різнобічно починає розуміти власні стосунки з оточуючим світом. Згодом такий досвід стає звичним. Ситуації, що раніше викликали тривогу, вже не дивують, не викликають сильних емоцій, і вікові страхи минають.
___________________________________________
Але за несприятливих умов страхи можуть залишатися у дитини досить тривалий час. І тоді необхідна цілеспрямована робота щодо зниження рівня почуття напруження та тривоги. Однак, якщо певні страхи у відповідний віковий період не з’являються, також слід звернути увагу на психічний розвиток дитини.
Психологи виокремлюють такі природні вроджені збудники страху:
• новизна: усе, чого раніше не було, а потім з’явилось, або було і зникло;
• різкий звук, спалах, зміна ситуації;
• висота;
• самотність та соціальна ізоляція.
Кожному віковому періоду властиві певні страхи.
Вік дитини | Ситуації, що викликають хвилювання |
Новонароджені | Різкі звуки, запахи, контрастні відчуття, раптове наближення великих предметів |
7 місяців – 2,5-3 роки | Тривала відсутність мами |
8 місяців – 1,5 роки | Зустріч з незнайомими людьми |
2 – 3 роки | Тварини, транспорт, що рухається, період настання темряви |
3 – 5 років | Страшні казкові персонажі, герої мультфільмів (Сірий Вовк, Баба-Яга, привиди, уявні чудовиська та інші). Може виникати страх замкненого простору |
6 років | Страх смерті. Він також може проявлятися у формі страху пожеж, нападів, стихійних лих |
7 – 11 років | Страхи, пов’язані зі шкільним навчанням, – спізнитися, отримати погану оцінку, відповідати біля дошки тощо |
Як же поводитись батькам?
Допоможіть дитині розібратися з його хвилюванням, усвідомити його причину. Не сваріть малюка, не висміюйте за боягузтво чи капризи. Проявіть щирий інтерес до того, що саме викликає таку реакцію, розпитайте про об’єкт страхів. Дійте поступово: спочатку поговоріть про «страшне», потім намалюйте його, а потім,заручившись згодою дитини можна і зустрітися зі «страшним».
Пам’ятайте, що дитина потребує вашої допомоги, а не докорів. Адже набагато легше подолати страхи і будь-які життєві негаразди, спираючись на підтримку з боку дорослого, якого любиш і якому довіряєш понад усе.
За матеріалами книги О.О.Кирилової