У Харківській обласній бібліотеці для дітей консультує психолог.
Якщо перед вами постала проблема психологічного характеру,
яку важко вирішити самотужки,
Ви можете зустрітися з ним у бібліотеці особисто або поспілкуватися у режимі онлайн.
Наш психолог обов’язково дасть кваліфіковану пораду.

Дитина боїться їздити громадським транспортом

  Багато дітей дуже люблять прогулянки містом та подорожі міським громадським транспортом.
  Але є і такі малюки, для кого поїздка автобусом чи трамваєм викликає значне емоційне потрясіння: дитина чинить опір, кричить, плаче, тільки щоб не їхати «великою машиною». Скоріш за все, відбулась якась подія, пов’язана з пересуванням міським транспортом, що викликала у дитини неприємні почуття або страх. І тепер малюк уникає потрапляння в подібну ситуацію.
  Що робити, якщо необхідно поїхати міським транспортом, але дитина категорично відмовляється заходити в автобус, трамвай чи тролейбус?
По-перше, для початку намагатись повністю уникати поїздок громадським транспортом. Це потрібно, щоб дитина заспокоїлась, знов відчула безпеку, щоб знизився рівень її тривоги, пов'язаний з поїздками громадським транспортом. Якщо малюк не хоче заходити в автобус, тому що чогось боїться, не примушуйте! Прислухайтесь до своєї дитини! Таким чином вона турбується про себе, а ви можете турбуватись про неї. Можна поцікавитись: «А що там таке, що тобі не подобається?».
 Самостійно проаналізуйте, чи завжди малюк так реагував на громадський транспорт. Якщо так – пригадайте першу поїздку, що там трапилось чи могло вразити дитину. Якщо ні – пригадайте, коли змінилась поведінка дитини,  що відбулось. Відповіді на ці запитання дозволять зрозуміти, чого саме боїться малюк, щоб в подальшому знижувати рівень переживань від впливу цього фактору.
  Другим кроком стануть загальні розмови про громадський транспорт, перегляд мультфільмів, розфарбовування розмальовок автобусу, тролейбусу, трамваю, споглядання на них здалеку.  Запитайте малюка: «Якого кольору автобус?», «Якої форми?», «Що намалювало на автобусі?» тощо. Корисно буде ненароком звернути увагу малюка на шум двигунів різних видів транспорту. Спробуйте відтворити цей шум, скажіть «р-р-р…». Пофантазуйте, що ще може шуміти так само. Якщо дитина погодиться, торкніться пальцем, щоб відчути, який автобус: твердий чи м’який.
  Але, якщо дитина відмовляється щось робити – не примушуйте її, не робіть те, що викликає у дитини сильне емоційне і фізичне напруження. Ці розмови повинні бути цікавими, у вигляді гри, безпечними з точки зору дитини і викликати переважно радісні почуття. Така поведінка дорослого дозволить малюку відчути підтримку, турботу та більше довіряти вам.
  На третьому етапі з дозволу і згоди дитини спробуйте зайти в транспорт (можливо, одразу вийти). Зайти і трохи посидіти. Зайти і послухати, як працює двигун (це можливо зробити на кінцевих зупинках). Зайти і проїхати одну зупинку. Зайти і побачити за вікном багато цікавинок.
 Навіть за малесенькі успіхи і досягнення дитини заохочуйте її. Підкреслюйте, як багато вона вже навчилася, яка вона смілива та доросла. Можна зробити невеликий подарунок – винагороду за старання дитини в процесі її звикання до громадського транспорту.
 Ваша робота в цьому напрямку повинна бути постійною та поступовою. Якщо ж Вам самостійно не вдається зменшити рівень переживань дитини, звертайтесь за професійною допомогою. Терпіння та співпраця з дитиною вам допоможуть.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить