Літературне свято «Душа народу бринить у слові…»

До Міжнародного дня рідної мови у бібліотеці завжди готуються відповідально. Щороку напередодні  21 лютого у читальній залі оформлюється  нова книжкова виставка, проводиться низка цікавих і пізнавальних заходів. Цьогоріч своїх читачів бібліотекарі запросили  на літературне свято «Душа народу бринить у слові…» 


Людина може мати тільки одну рідну мову, але людина здатна і повинна знати багато мов, бо "скільки мов ти знаєш, стільки раз ти людина". Любов до рідної мови не заперечує любові і пошани до інших мов і народів, з любові до рідного краю, до рідної мови виникає любов і повага до всього людства.
« Рідна мова дорога людині, як саме життя» – каже народна мудрість. Адже мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, людина не може існувати.


Як нема без річок небозводу,
Як блакиті без сонця нема.
Так і мови нема без народу,
І народу без мови нема.

В.Забаштанський


Розширюючи співробітництво зі школами,  20 лютого співробітники Харківської обласної бібліотеки для дітей здійснили перший візит до Харківської загальноосвітної школи І-ІІІ ступенів №88 імені О.Г.Зубарева, одного з віддалених районів міста – Орджонікідзевського. Колектив учителів та учнів вирізняється з-поміж інших своїм творчим запалом та ентузіазмом.
Бібліотекар школи, Ірина Вікторівна, – справжня майстриня-рукодільниця. Зроблену власноруч ляльку  Масницю, яку ми одержали від неї у подарунок, за народним звичаєм, належало б спалити, та для нас  вона послужить не лише гарним сувеніром, а  й символом активної співпраці у майбутньому.
Співробітництво  із ЗОШ №105 доволі тривале і плідне. Старшокласники виявили активну цікавість до теми, яку бібліотекарі запропонували їм для обговорення.  Поміж іншого,  діти і дорослі зійшлися на думці, що мову необхідно берегти, адже нація жива, доки жива її мова. Усіма зусиллями потрібно плекати й розвивати свою рідну мову. Запорукою її стрімкого й квітучого розвитку є свідома шана й любов до мови. Однак, віддаючи шану всім мовам світу, ми повинні пишатись своєю ненькою і бути її активними громадянами, щоб жила у віках наша мова українська – різнобарвна, як кольори веселки, співуча, як солов'їна пісня.

Вверх